Размер шрифта
-
+
Шухлядні краєвиди - стр. 6
Вогню з грудей, що – його – волі птах.
Вісь – існування – на новий – бігун[50]
Світає. – Краєвид – черговий – виверт:
Вздовж – улоговини – крилаті – леви —
З веж – перегони – гідр – семиголових. —
Від жертв – і сліду, а – ліжка – кривавлять.
Із вати – міст. Вокал – блукає – вутлий,
Де ще – сторожу – триметрові – нетлі. —
Скрізь – никають – макітри – синюваті,
В яких – з кістками – часом – й самоцвіти.
I знову – тиша. Лиш – дівча – вараска[51] —
Стрілою – сіно, щоб – з-під тамариску —
До іншої площини – василіск, —
Й лазівку, де – він, – місто – і село —
Назавжди – мідницею.[52] – Й старт: розгін —
Вісь існування – на – новий – бігун.
Ще – одна – ідилія
Пірс. Мазуни, дівулі, діти, шльондри.
Трохи поодаль – перегони: люнтри.[53]
На стовпчиках, які – з води, – гірлянди.
Замість світила – небом – сколопендра.
Із вілли – побіч молу – мадриґал.
Гравці – в тенетах[54] – забивають – гол.
Поруч – хлопчисько – сальто – на бігу.
Свято – буття, що – додає – снаги.
Зупинки – й напрямні – спотикача΄.[55] —
Хоч – й криво, – світ – в Атланта – на плечі.
Маля – колиску, – крок в життя, – штовха.
Інше, – трирічне, – песикові – хвіст.
Сміх, схлипи, – радість – груди розрива,
Дарма що – вищир – черепа – в траві.
На коліщатах – в пік зими – весна!
Не атріюм – навкілля – атонія,[56]
Що – нетямущим – голови – стинає —
За цельофаном – поруч, – за стіною, —
Ви полум’ям – в горнятку – атенею,[57]
Хоч – пасмо – гір – ще – асфальтозавод,
Куди, до цирку, – гевал – зазива —
Й замість – смокталок – всім – громовідвід,
Як – дійсність, – креля, – куснями – пливе —
Несправними, щоб – просвіток – в затулі,[58]
Де – обріїв – пульсаторів – не стало,
Лиш де-не-де – шматочки пуповини
Буття – для проминального – за ванну. —
Та вже – викочується – з нетрів – сніп —
Й на коліщатах – в пік зими – весна! —
Й чекає – в тіні – вічність, – крокодил
Галактики – ще – скиртоукладач.
Конец ознакомительного фрагмента.
Страница 6
Продолжить чтение